Simulated process чи плашковий кольороподіл

Плашковий поділ: одна фарба, одна рівна заливка

Плашковий поділ це найпряміший варіант. Кожен колір у макеті стає окремою фарбою, яку змішують до друку, і друкується рівною заливкою без растру.

Логотип із трьох кольорів дає три форми. Колір на виробі точно той, що в банці, бо нічого ні з чим не змішується. Приводку тримати легко, бо фарби здебільшого не стикаються по всій довжині.

Межа в нього одна й жорстка: кожен відтінок коштує форми. Макет із градієнтом або фотографією плашками не розкласти, бо відтінків там тисячі.

Simulated process: кілька непрозорих фарб і растр

Simulated process відтворює фотореалістичне зображення обмеженим набором непрозорих фарб, кожна з яких друкується растром.

Слово simulated означає саме це: процесний друк імітують плашковими фарбами. Фарби лишаються непрозорими й кладуться одна на одну, а відтінки між ними дає не змішування пігментів, а розмір крапки. Там, де червона фарба лягає на 40 відсотків, крізь неї видно базу, і око читає суміш.

Так друкують усе фотореалістичне на темному: ілюстрації, портрети, складні градієнти. Це найпоширеніший тип кольороподілу в шовкографії сьогодні, і саме його робить ColorLayers.

Що обрати для свого макета

Правило коротке: рахуйте кольори, а не дивіться на складність.

• До шести чистих кольорів без переходів. Плашки. Дешевше, точніше за кольором, простіше на машині.
• Є градієнт, тінь або фотографія. Simulated process. Плашками це не друкується взагалі.
• Фірмовий колір, у який треба влучити точно. Плашка, навіть усередині складного макета. Растр завжди дає відхилення, а плашка ні.
• Темний матеріал. Яким би не був поділ, додайте базу. Без неї непрозорість фарби на чорному не врятує.

Змішувати ці два підходи в одному макеті нормально й поширено: фон растром, логотип плашкою.

Скільки фарб з'їдає simulated process

Більше, ніж здається на око, і менше, ніж здається з переляку.

Робочий діапазон це від чотирьох до восьми фарб плюс база. Профіль за замовчуванням ставить сім фарб за прохід, бо стільки тримає типова карусель, і попереджає, щойно палітра виходить за цю межу.

Кожна зайва фарба це форма, прохід, сушка й суміщення. Тому зведення палітри не косметика, а гроші: різниця між сімома й десятьма фарбами видно в рахунку, а часто не видно на виробі.

Площу кожної фарби видно ще до експорту. Фарба, яка бере частку відсотка площі, майже завжди зводиться в сусідню без втрат.

Чому це не CMYK

Процесний друк чотирма фарбами теж існує в шовкографії, і плутати його з simulated process дорого.

CMYK працює на прозорих фарбах: вони накладаються, світло проходить крізь шар і відбивається від основи. Тому чотирьох фарб вистачає, і тому на чорній тканині вони не дають нічого, адже відбивати нема від чого.

Simulated process працює на непрозорих фарбах, які перекривають те, що під ними. Їх потрібно більше, зате вони друкуються по темному. Плюс ширший охоплений діапазон кольору, бо ви не обмежені чотирма пігментами.

Коротко: CMYK для світлого матеріалу й гладкої основи, simulated process для темного й тканини.

Як цей поділ робить ColorLayers

Палітра підбирається із самого зображення, і кожен піксель віддається фарбі, яка передає його найточніше. Наскільки далеко колір може відійти від фарби й усе ще їй належати, задає допуск.

Далі тонові маски раструють під кутом і лініатурою з профілю цеху, будують базу з обраної фарби й перевіряють усе проти вашої мінімальної лінії та проміжку.

Результат детермінований: той самий файл із тим самим профілем дає ті самі форми на будь-якій машині й через рік. У звіт пишуться лініатура, кути, порядок друку й профіль, тож допечатка це повтор, а не реконструкція.

FAQ