Підготовка макета до шовкографії

Шлях від зображення до плівок

1. Відкрити зображенняPNG або JPEG. Фізичний розмір і роздільність видно одразу – до того, як щось порахується.
2. Звести кількість фарбПалітра підбирається із зображення; видно, скільки площі бере кожна фарба, і зайву легко прибрати.
3. КольороподілКожен піксель іде тій фарбі, яка передає його найточніше, у межах допуску, який задаєте ви.
4. Біла базаПідкладка будується автоматично й стягується на задану величину, щоб не визирала з-під фарби.
5. ТрепінгПерекриття між сусідніми фарбами за профілем цеху – на випадок неточного суміщення.
6. РаструванняЛініатура, кут і форма точки задаються для кожної фарби окремо.
7. ПеревіркаТонкі лінії, малі зазори, ізольовані точки й надто дрібні растрові точки – показані на самому макеті.
8. ЕкспортПлівки, прев’ю, карта фарб і звіт одним архівом.

Simulated process: кілька фарб замість повного кольору

Найпоширеніший сьогодні тип кольороподілу в шовкографії – simulated process: фотореалістичне зображення відтворюють не чотирма фарбами CMYK, а кількома плашковими з растром. Саме так друкують на темному: плашкові фарби криючі, тож поверх білої бази вони тримають колір там, де CMYK просто потонув би.

ColorLayers робить саме це: підбирає плашкові фарби із зображення, будує під них базу, розставляє растр і перевіряє, що з цього фізично проявиться.

Профіль цеху, а не загальні поради

Мінімальна лінія, мінімальний зазор, лініатура, ширина трепінгу й кількість фарб за прохід – це властивості вашого обладнання й сітки, а не універсальні числа. ColorLayers зберігає їх як профіль і перевіряє кожне замовлення саме проти нього.

Тому всі попередження в програмі говорять про ваш цех. Якщо ви друкуєте на 55 нитках і на 120 – це два різні профілі, і те, що пройде перевірку в одному, не пройде в другому.

Біла база під темний матеріал

Кольорові фарби на темному тримають тон лише поверх білої підкладки. Проблема бази не в тому, щоб її зробити, а в тому, щоб вона не визирала з-під кольору при найменшому зсуві на верстаті.

Тому база будується з тих самих масок, що й кольори, і стягується всередину на величину з профілю. Скільки площі при цьому лишається без підкладки – видно одразу, бо надто агресивне стягування теж псує відбиток.

Растр: лініатура, кути, форма точки

Півтони на формі існують лише як точки. Скільки їх на дюйм – лініатура; під яким кутом вони стоять – те, що визначає, чи буде муар; форма точки змінює, як тон наростає від світлого до темного.

Точки, дрібніші за той розмір, який взагалі проявляється на вашій сітці, позначені як проблема – до виводу, а не після.

Що перевіряється перед плівкою

• Тонкі лінії. Те, що тонше за мінімальну лінію профілю, на формі не втримається.
• Малі зазори. Проміжок, вужчий за мінімальний, заллється фарбою й зникне.
• Ізольовані точки. Окремі пікселі без сусідів не переживуть ні експонування, ні вимивання.
• Дрібний растр. Точка, менша за мінімальну, не проявиться – світла ділянка просто зникне.
• Роздільність. Якщо зображення замале для потрібної лініатури, це сказано прямо.

Чого програма не робить

Вона не знімає фон замість вас, не малює за вас і не вирішує, скільки фарб варте це замовлення. Вона також не приймає вектор – макет спершу треба перевести в растр у роздільності друку.

І вона не замінює пробний друк. Прев’ю – симуляція, а не відбиток: реальні фарба, сітка й матеріал завжди вносять свої поправки.

FAQ