Растрування: як півтони стають точками

Навіщо взагалі точки

Фарба лягає суцільним шаром: 50% тону немає як фізичного явища. Щоб око побачило половину тону, на площі друкують крапки, які займають половину площі – і з відстані вони зливаються в рівний тон.

Звідси всі властивості растру: скільки точок на дюйм, під яким кутом вони стоять і якої вони форми.

Лініатура (LPI)

Лініатура – кількість рядів точок на дюйм. Вища лініатура дає тонші переходи й дрібніші деталі, але точки стають меншими, і в якийсь момент вони перестають триматись на сітці.

• 35 LPI. Нижня межа для більшості цехів: однофарбовий друк, щільний білий на темному. Найстійкіше, деталі грубі.
• 45 LPI. Звичний вибір для simulated process на текстилі: помітно більше деталі, ніж 35, і ще стабільно.
• 55–65 LPI. Потребує тоншої сітки й контрольованої експозиції. Дає добру деталь, якщо процес стабільний.
• Понад 65 LPI. Тільки для дуже тонких сіток; на текстилі ризиковано.

Це орієнтири галузі, а не правило. Що витримує саме ваша сітка й ваша експозиція – визначається пробою, і саме це число варто внести в профіль цеху.

Кути й муар

У шовкографії головний муар – не між фарбами, а між растром і ниткою сітки. Сітка натягнута під 90°, тож растр під 0° або 90° лягає вздовж нитки й майже не друкується, а під 45° б’є по вузлах переплетення і з’їдає деталь.

Тому в текстильній шовкографії поширена практика – той самий кут 22.5° на всіх формах: він найдалі від усіх небезпечних. Рознесення кутів між фарбами – це практика офсету й CMYK, де сітки немає взагалі.

ColorLayers ставить 22.5° усім фарбам за замовчуванням – саме тому. Кут лишається властивістю фарби: його видно в карті фарб і у звіті, і будь-якій фарбі можна задати свій. Цех, який друкує на папері, а не на тканині, повертає рознесення кутів у профілі.

Форма точки

Кругла точка – найпередбачуваніша: вона росте рівномірно й найпізніше змикається із сусідніми. Інші форми змінюють те, як тон наростає в середині діапазону, і подекуди дають плавніший перехід у світлих ділянках.

Форма задається окремо для кожної фарби, разом із лініатурою й кутом.

Межа, за якою точка зникає

Найсвітліші ділянки – це найдрібніші точки, і саме вони зникають першими: не проявляються при експонуванні або вимиваються разом із емульсією. На відбитку це виглядає як обрив градієнта.

Тому перед виводом кожна плівка перевіряється проти мінімального розміру точки з вашого профілю, і те, що менше, позначено на макеті – поки ще можна підняти тон або знизити лініатуру.

Роздільність виводу

Плівка виводиться у своїй роздільності, вищій за роздільність макета: точка має бути описана достатньою кількістю пікселів, інакше її край стане сходинками. Типове значення – 1200 ppi при 55–85 LPI.

У програмі це окреме налаштування, і воно не впливає на те, як виглядає макет на екрані – лише на файл, який піде на вивід.

FAQ