Кольороподіл: розкласти зображення на окремі фарби

Що таке кожний шар і навіщо він потрібен

Друкарська машина не вміє друкувати «зображення». Вона друкує по одній фарбі за прохід, і для кожної потрібен свій носій: форма, плівка або файл. Кольороподіл відповідає на питання, яку саме частину зображення бере на себе кожна фарба.

Тому результат кольороподілу – це не копія зображення в інших кольорах, а набір масок: для кожної фарби сказано, де вона друкує, наскільки щільно і чого не чіпає.

• Плашкові фарби. Кожна фарба – окремий колір, який змішують перед друком. Саме так працює шовкографія.
• Simulated process. Коли кількома плашковими фарбами з растром відтворюють фотореалістичне зображення – зокрема на темному матеріалі. Це найпоширеніший тип кольороподілу сьогодні, і саме його робить ColorLayers.
• Тон. Фарба може лягати не суцільно, а з різною щільністю – це те, що потім перетворюється на растр.
• Порядок друку. Фарби лягають одна на одну, і порядок змінює результат: світле під темним поводиться інакше, ніж навпаки.

Як ColorLayers розкладає зображення

Ви називаєте фарби – або дозволяєте підібрати їх автоматично із самого зображення – і кожен піксель віддається тій фарбі, яка передає його найточніше. Наскільки далеко колір може відійти від фарби й усе ще їй належати, задає допуск.

Розподіл детермінований: те саме зображення з тими самими налаштуваннями дає той самий результат – завжди, на будь-якій машині. Це важливіше, ніж здається: замовлення, яке допечатують через півроку, має зійтися з першим тиражем.

Пікселі, які не потрапили в допуск жодної фарби, не ховаються. Вони позначені, і видно, скільки їх і де вони – щоб ви вирішили, додати фарбу чи послабити допуск.

Зведення кількості фарб

Чим менше фарб, тим дешевший і надійніший друк: менше форм, менше суміщення, менше шансів, що щось зсунеться. Але надто мало фарб – і зображення розсипається на плями.

ColorLayers підбирає палітру із самого зображення й показує, скільки площі бере кожна фарба у відсотках. Фарбу можна закріпити, замінити, видалити або додати вручну – підбір не чіпає те, що ви закріпили.

Біла база, трепінг і растр

На темному матеріалі кольорові фарби не тримають тон без підкладки. Біла база будується автоматично, зі стягуванням країв на задану величину, щоб вона не визирала з-під фарби.

Між сусідніми фарбами додаються перекриття – трепінг – на випадок неточного суміщення на верстаті. Ширину й напрямок задає профіль вашого цеху.

Півтони перетворюються на растрові точки з власною лініатурою, кутом і формою точки для кожної фарби. Кут кожної фарби видно в карті фарб і у звіті – на верстаті його доведеться відтворити.

Перевірка перед виводом

Найдорожча помилка препресу – та, яку видно вже на плівці. Тому кожен шар перевіряється проти того, що фізично витримає сітка:

• лінії, тонші за мінімальну для цієї лініатури;
• зазори, надто малі, щоб лишитись зазорами;
• ізольовані точки, які не втримаються на формі;
• растрові точки, які менші за той розмір, що взагалі проявляється.

Кожна знахідка показана просто на зображенні, і видно, якої фарби вона стосується.

Що ви отримуєте на виході

• Плівки. Однобітний файл на кожну фарбу, у роздільності виводу.
• Прев’ю. Симуляція відбитка – показати замовнику або підшити до замовлення.
• Карта фарб. Назви, HEX, кути й лініатура одним зображенням.
• Звіт. Порядок друку, профіль, ухвалені рішення й відкриті проблеми текстом.

Усе це одним архівом, у форматах, які приймає звичайний RIP: TIFF, PDF і PSD із шарами.

Де це застосовується

Сьогодні ColorLayers доводить до кінця один процес – шовкографію: від зображення до комплекту плівок із білою базою, трепінгом і растром.

Сама логіка поділу на плашкові фарби корисна й там, де потрібні окремі шари на кожен колір – трафарети, вирізання, пофарбові макети. Але готового наскрізного шляху для цих процесів у програмі поки немає, і ми не вдаємо, що є.

FAQ