Для дизайнерів: віддати макет, який надрукують

Що перевірити до передачі

• Кількість фарб. Скільки їх насправді потрібно, щоб зображення лишилось собою – і скільки площі бере кожна.
• Тонкі лінії й зазори. Те, що тонше за можливості сітки, на відбитку зникне або заллється.
• Ізольовані точки. Дрібні деталі без сусідів не переживуть виготовлення форми.
• Роздільність. Чи вистачає пікселів для тієї лініатури, якою це друкуватимуть.

Усе це безкоштовно: платний лише експорт готових файлів, який дизайнеру зазвичай і не потрібен – достатньо знати, що макет пройде.

Розмова з друкарнею мовою чисел

Замість «щось не друкується» – конкретика: скільки фарб, яка лініатура, де саме тонко й на скільки. Прев’ю показує, як виглядатиме відбиток у цій кількості фарб, і його можна показати замовнику до того, як щось піде в роботу.

Що готувати на вході

PNG або JPEG у роздільності друку – орієнтир 300 ppi у розмірі відбитка. Вектор спершу експортуйте в растр. Прозорість у PNG враховується: повністю прозорі ділянки читаються як місця без фарби, а не як білий колір.

Скільки фарб – це вирішує не смак

Кожна фарба – це окрема форма, окремий прохід і окреме суміщення. Тому кількість фарб визначає і ціну замовлення, і ризик: на восьми фарбах будь-який зсув видно сильніше, ніж на трьох.

Коли ви бачите, скільки площі бере кожна фарба, стає очевидно, які з них працюють, а які додано «про всяк випадок». Фарба, що покриває півтора відсотка, зазвичай нічого не змінює у відбитку – а коштує як будь-яка інша.

Темний матеріал – окрема історія

На темному кольорові фарби без білої підкладки тьмяніють: тканина просвічує крізь шар. Тому під кольори кладуть білу базу, і вона теж окрема фарба – її треба врахувати і в ціні, і в задумі.

Найтонші світлі деталі на темному – перше, що зникає: вони тримаються на найдрібніших растрових точках, а ті проявляються найгірше. Якщо в макеті є ніжний світлий градієнт на чорному – перевірте його до того, як покажете замовнику.

Чому градієнт не доживає до відбитка

Сітка тримає точку лише між двома розмірами. Замала вимивається разом з емульсією, завелика змикається із сусідніми, і тон стає суцільним. На 80 лініях на дюйм вікно виходить приблизно від 13 до 85 відсотків.

Тобто розтяжка, яка у файлі сходить нанівець, на виробі не сходить: вона доходить до найменшої точки, яку сітка здатна втримати, і далі обривається на голу тканину. На темному кінці те саме навпаки, останній відрізок злипається в суцільну фарбу.

Лікувати це треба в макеті, а не в розкладці. Завершуйте розтяжку на видимому краю, а не в порожнечі, або виводьте її у форму, яка й має бути залитою.

Що можете виправити ви, а що лише друкарня

Зауваження діляться рівно навпіл. Одні про малюнок, і змінити їх можете тільки ви. Інші про машину, і тут ви не зробите нічого.

• Ваше. Штрих тонший за те, що тримає машина, просвіт між двома фарбами, який закривається, розсип випадкових пікселів після фільтра.
• Їхнє. Лініатура, кути, сітка, скільки фарб витримає тираж.

Знати цю межу варто до дзвінка: вона економить те коло, де файл повертається з проханням зробити товщніше і без жодної цифри.

FAQ